Ще років 15 тому про пластикові повітроводи майже ніхто не чув. Всі використовували оцинковку. А зараз? Пластик захоплює ринок. І на це є причини.
Металеві короби важкі. Під них потрібні міцні кріплення. Вони іржавіють у вологих приміщеннях. А ще – гучно працюють. Пластик розв’язав ці проблеми.
Знайомий інженер розповідав цікаву історію. На його заводі міняли вентиляцію у гальванічному цеху. Стара металева система прослужила всього три роки – пари кислот з’їли її. Шукали щось надійніше. Спочатку сумнівалися в пластику. Але коли почали розбиратися то зрозуміли – поліпропілен витримує те, з чим метал не справляється. Встановили чотири роки тому. Досі працює без жодних проблем. Купували пластикові повітроводи тут https://konard.ua/ua/catalog/vozduhovody
Як працює пластиковий повітровід і з чого його роблять
Повітровід – це труба, якою рухається повітря. Може здаватися просто, але тут є нюанси. Гладкість внутрішньої поверхні впливає на те, скільки повітря пройде за годину. Пластик у цьому плані виграє у металу.
Робиться така вентиляція з двох матеріалів:
- ПВХ (полівінілхлорид) – найпопулярніший варіант. Він недорогий та витримує температуру до 80°C. Для квартир і будинків цього більше ніж достатньо.
- Поліпропілен – міцніший за ПВХ. Витримує вищі температури та агресивні хімічні пари. Тому його часто використовують на виробництвах. Компанія Konard займається розробкою та виробництвом саме таких промислових систем з поліпропілену – як стандартних, так і за індивідуальними кресленнями під конкретні умови підприємства.
Знаєте що цікаво? Поліпропіленові труби мають внутрішню поверхню настільки гладку, що опір повітряному потоку менший ніж у металу. Це дає економію електроенергії на промислових вентиляторах до 20%. На великому виробництві це тисячі гривень щомісяця.
Де метал програє пластику: реальні умови
От візьмемо типові ситуації на виробництвах.
- Хімічна промисловість. Там у повітрі постійно пари кислот – сірчана, азотна, соляна. Металеві повітроводи з’їдаються за 2-3 роки. Навіть спеціальні сплави не витримують довго. Поліпропілен стоїть 15-20 років без проблем.
- Гальванічні цеха. Мідь, нікель, хром – всі ці пари осідають на стінках металевих труб. Утворюється корозія. Труби звужуються зсередини. Тяга падає. Пластик не реагує з цими речовинами. Просто відводить їх назугу.
- Фармацевтичні виробництва. Там критично важлива чистота. Іржа з металевих труб може потрапити у виробниче приміщення. Це брак всієї партії ліків. Пластик не іржавіє. Не дає сторонніх включень.
- Харчові підприємства. Висока вологість, часті миття дезінфекторами. Оцинковка руйнується. Нержавійка дорога. Пластик – оптимальний баланс ціни та надійності.
От приклад з молокозаводу. Там у цеху постійна волога та перепади температур. Металеві повітроводи почали іржавіти за півроку. З’явилися плями на стінах, капала іржава вода. Санстанція ледь не закрила виробництво. Міняли на пластик у пожежному порядку. За три доби перемонтували всю систему. Працює вже четвертий рік – жодних нарікань.
Як вибрати діаметр повітроводу для промислової системи
Тут розрахунки складні. Потрібно враховувати багато факторів.
- Об’єм повітрообміну. У виробничих приміщеннях норми жорсткі. Для хімічних цехів – 10-15 об’ємів приміщення на годину. Для харчових – 3-5 об’ємів. Для складів – 1-2 об’єми.
- Швидкість потоку. Занадто швидко – буде гул і вібрація. Занадто повільно – не виведете всі шкідливості. Оптимально – 8-12 метрів на секунду для магістральних ліній, 4-6 метрів для відводів до робочих місць.
- Протяжність магістралі. На великих заводах повітроводи тягнуться на десятки метрів. Кожен поворот, кожен метр труби – втрата тиску. Треба це закладати в розрахунок потужності вентиляторів.
| Продуктивність системи | Діаметр магістралі | Швидкість потоку |
| До 1000 м³/год | 200-250 мм | 8-10 м/с |
| 1000-3000 м³/год | 315-400 мм | 10-12 м/с |
| 3000-5000 м³/год | 500-630 мм | 10-14 м/с |
| Понад 5000 м³/год | 800+ мм | 12-15 м/с |
На одному заводі неправильно розрахували діаметр. Поставили труби на 315 мм замість 400 мм. Хотіли заощадити. Вентилятори працювали на межі можливостей. Витяжка не справлялася. Концентрація шкідливих речовин перевищувала норму. Довелося переробляти. Витратили вдвічі більше ніж могли заощадити.
Монтаж повітроводів
Тут не можна просто взяти й повісити труби. Є технологія.
- Кріплення під навантаження. Промислові повітроводи великого діаметра важать чимало. Навіть пластикові. Кріпити треба кожні 2-3 метри спеціальними консолями. Консолі мають витримувати не тільки вагу труби, а й вібрацію від вентиляторів.
- Компенсатори теплового розширення. Поліпропілен розширюється при нагріванні. На десятиметровій ділянці це може бути 3-5 см. Якщо не передбачити компенсатори – система деформується. Або оторве кріплення.
- Герметичність з’єднань. У промислових системах тиск вищий ніж у побутових. Кожне нещільне з’єднання – це підсмоктування брудного повітря або витік очищеного. Всі стики зварюються або з’єднуються на фланцях з прокладками.
- Ревізійні люки. На виробництві повітроводи забруднюються швидше. Треба передбачити можливість чистки. Люки ставлять кожні 10-15 метрів магістралі та перед кожним поворотом.
Чому поліпропілен вигідніший: рахуємо гроші
Здається що пластик дорожчий за оцинковку. Але давайте порахуємо реально.
- Вартість матеріалів. Поліпропіленові повітроводи дорожчі за оцинковані на 25-35%. Здається що різниця відчутна. Але це тільки матеріал. А є ще монтаж, експлуатація, заміни..
- Монтаж. Пластик легший. Не потрібні потужні підйомники та багато людей. Бригада з трьох чоловік встановлює 15-20 метрів системи за день. Металеву таку саму ділянку п’ятеро монтують два дні.
- Термін служби. Ось тут головна різниця. Металеві повітроводи в агресивних середовищах – 2-4 роки. Поліпропіленові – 15-25 років. Рахуйте самі. За 20 років металеву систему доведеться міняти 5-6 разів. Пластикову – один раз поставив і забув.
- Енергоспоживання. Гладкі стінки пластику дають менший опір. Вентилятор працює з меншим навантаженням. Економія електроенергії 15-20%. На промисловому об’єкті це тисячі кіловат за рік.
Типові помилки при проектуванні
Навіть досвідчені інженери іноді помиляються. Ось що трапляється найчастіше.
Неправильний вибір матеріалу. Поставили ПВХ там де потрібен поліпропілен. Температура виявилася вищою ніж очікували. Труби деформувалися за півроку.
Ігнорування хімічного складу повітря. На папері здавалося що середовище помірно агресивне. А насправді там була суміш декількох кислот. Реакція між ними дала речовину яка роз’їла пластик.
Економія на фасонних елементах. Замість плавних поворотів на 45 градусів наставили кутів на 90. Опір збільшився. Вентилятор не витягує розрахункову продуктивність.
Відсутність системи очищення повітря. Агресивні пари просто викидали на вулицю. Екологи оштрафували. Довелося доробляти систему фільтрації. А це зміна всієї конфігурації повітроводів.
На лакофарбовому заводі неправильно розрахували стійкість пластику до розчинників. Використали стандартний поліпропілен. А там були пари ацетону та толуолу в високих концентраціях. За рік стінки труб стали крихкими. Система розгерметизувалася. Хімікати потрапили в цех……
Обслуговування та контроль
Промислова вентиляція потребує регулярного догляду. Це не просто побажання – це вимога охорони праці.
Планові перевірки. Раз на квартал оглядають всю систему. Дивляться чи немає тріщин, чи герметичні з’єднання, чи не провисли труби. Краще виявити проблему рано.
Чистка системи. Частота залежить від виробництва. У харчових цехах – кожні 3 місяці. У хімічних – раз на півроку. У складських приміщеннях – раз на рік. Наліт всередині труб зменшує прохідність. Тяга падає.
Заміна фільтрів. Якщо система має фільтри для очищення викидів – їх міняють строго за графіком. Забитий фільтр створює надмірний опір. Вентилятор працює з перевантаженням. Може згоріти.
Вимірювання параметрів. Періодично перевіряють швидкість потоку та розрідження у різних точках системи. Якщо показники відрізняються від проектних – шукають причину.
Нові технології у промислових системах
Вентиляція розвивається. З’являються рішення які роблять системи розумнішими.
Автоматичне регулювання. Датчики вимірюють концентрацію шкідливих речовин у повітрі. Якщо показники зростають – система автоматично збільшує потужність. Коли все нормально – переходить на економний режим. Економія електроенергії до 40%.
Рекуперація тепла. Взимку повітря що виходить підігріває те що заходить. Особливо актуально для великих об’ємів. Завод що викидає 50 тисяч кубів повітря на годину може заощадити до мільйона гривень за опалювальний сезон.
Протиаварійні системи. У разі різкого викиду шкідливих речовин система автоматично переходить на максимальну потужність. Вмикаються резервні вентилятори. Закриваються клапани щоб пари не розповсюдилися в інші приміщення.
Віддалений моніторинг. Всі параметри системи передаються на центральний пульт. Інженер бачить що відбувається у кожній точці вентиляції. Може керувати системою не виходячи з кабінету.
На фармзаводі встановили розумну систему вентиляції. Раніше вентилятори працювали постійно на повну потужність. Рахунки за електрику – 80 тисяч на місяць. Після автоматизації споживання впало до 45 тисяч. Система сама регулює продуктивність залежно від реальних потреб. Окупилася за рік.
Підсумки: коли варто переходити на пластик
Пластикові повітроводи – це економічно виправдане рішення для більшості виробництв.
Особливо вигідні вони там де є агресивні середовища, висока вологість, перепади температур. Хімічна промисловість, гальваніка, харчові виробництва, фармацевтика – скрізь пластик працює довше та надійніше металу.
Початкові витрати можуть бути трохи вищими. Але якщо рахувати повну вартість володіння за 10-15 років – пластик виграє з великим відривом. Менше ремонтів, менше простоїв, менші витрати на електроенергію.
Головне – правильно підібрати матеріал під конкретні умови, якісно спроектувати систему та не забувати про регулярне обслуговування. Тоді вентиляція працюватиме десятиліттями без проблем.
