Легендарний південнокорейський нападник Сон Хын Мін завершив видатну 10-річну кар’єру в “Тоттенхемі”, попрощавшись з клубом на емоційному матчі в Сеулі. За роки в лондонському клубі він став одним з найяскравіших гравців Прем’єр-ліги та справжньою іконою для мільйонів вболівальників по всьому світу.
Трогальне прощання в Сеулі
3 серпня під час товариського матчу між “Тоттенхемом” та “Ньюкаслом” у Сеулі відбувся один з найемоційніших моментів у сучасному футболі. На 64-й хвилині тренер замінив Сона Хын Міна, який напередодні зі сльозами оголосив про завершення своєї епохи в клубі.
Кореець тепло обняв кожного партнера по команді, передав капітанську пов’язку Бену Девісу, а футболісти обох команд вишикувалися в почесний коридор, проводжаючи легенду оплесками. Камери зафіксували, як Сон на лавці запасних не міг стримати сліз – завершувалася ціла епоха.
Статистика його перебування в клубі вражає: 454 матчі за “шпори” (п’яте місце в історії), 173 забиті м’ячі (четвертий результат серед бомбардирів клубу) і 101 результативна передача. Єдиним трофеєм стала перемога в Лізі Європи, хоча талант корейця заслуговував більшого визнання.
Від невдалого старту до статусу зірки
Шлях до успіху розпочався непросто. Влітку 2015 року “Тоттенхем” придбав Сона у “Байера” за 30 мільйонів євро, але спочатку трансфер виглядав сумнівним. Після багатообіцяючого дебюту кореєць отримав травму коліна і опинився на периферії основного складу.
По закінченні дебютного сезону розчарований футболіст звернувся до тренера Маурісіо Почеттіно з проханням відпустити його назад у Німеччину. Однак наставник відмовив, порадивши продовжити боротьбу за місце в основі. Це рішення стало переломним моментом в кар’єрі.
Вже наступний сезон приніс 14 голів і 7 асистів у чемпіонаті, після чого Сон протягом восьми років поспіль стабільно забивав щонайменше 10 м’ячів за сезон в АПЛ. Він однаково ефективно грав під різними тренерами: Почеттіно, Моурінью, Конте і Постекоглу.
Сон у складі “Тоттенхема”, 2018 рік (фото: Вікіпедія)
Магічна зв’язка з Кейном і індивідуальні досягнення
Головною візитною карткою Сона стало його фантастичне розуміння з Гаррі Кейном. У лютому 2022 року дует побив рекорд Френка Лемпарда та Дідьє Дрогба, ставши найрезультативнішою парою в історії АПЛ з 47 голами після взаємних передач.
Навіть Юрген Клопп визнавав їхню загрозу: “Як тільки ви втрачаєте м’яч, вони знаходять Кейна, а Сон вже робить ривок. У нього як у GPS-навігатора в голові – він отримує пас точно в потрібний момент”, – зазначав колишній тренер “Ліверпуля”.
Кореець умів виступати і в ролі головної зірки. Коли Кейн отримав травму під час шляху “шпор” до фіналу Ліги чемпіонів, саме Сон очолив атаку, оформляючи хет-трик у протистоянні з “Манчестер Сіті”. У сезоні 2021/2022 він забив 23 голи і поділив “Золоту бутсу” АПЛ з Мохамедом Салахом.
Вершиною його майстерності став гол у ворота “Бернлі” в 2019 році, коли він підібрав м’яч на своїй половині поля, обіграв шістьох захисників і вразив ціль. Цей шедевр був удостоєний премії Ференца Пушкаша як найкрасивіший гол року.
Джентльмен футболу і патріот
Несмотря на свою яскраву атакуючу гру, Сон отримав три червоні картки за рік в АПЛ, хоча ніколи не відрізнявся грубістю. Найдраматичніший епізод стався, коли він випадково завдав серйозної травми Андре Гомешу з “Евертона”. Побачивши наслідки, Сон не зміг стримати сліз прямо на полі. В подальшому картку скасували, не виявивши лихого наміру.
Він завжди дотримувався принципу, прищепленого батьком: “Якщо ти хороший футболіст, але не поважаєш оточуючих – ти ніхто”.
Особливу повагу Сон заслужив відданістю батьківщині. Представляючи збірну Південної Кореї з 2010 року, у 2020 році він пройшов обов’язкові чотиритижневі військові збори на острові Чеджу, увійшовши до п’ятірки кращих курсантів, незважаючи на право на відстрочку за перемогу на Азійських іграх.
“Це було одним з найскладніших рішень у житті. Сподіваюся, всі зрозуміють. Я прибув до Лондона 23-річним юнаком, а…
